«Музика кольору»
Анотація
Стаття присвячена одвічній таємниці мистецтва – зустрічі та перетину двох світів: світу звуку та світу кольору. Здавна ця таємниця хвилювала видатних діячів науки та мистецтва. В даній статті розглядається одна зі спроб поєднання музики та кольору – «музика кольору». На відміну від більшості інших спроб, де автори намагалися знайти відповідність між нотами та кольорами і розгорнути музику кольору у часі як кольоровий супровід музичних творів, розробник «музики кольору», доцент кафедри живопису Харківської державної академії дизайну і мистецтв, Олександр Безруков запропонував створювати музичну гармонію за допомогою співзвучання кольорів у просторі. Асоціативно-образні композиції «музики кольору» будуються у відповідності до універсальних законів всесвіту. Асоціативний художній образ створюється завдяки закономірній взаємодії двох енергетичних потоків, які символізують предмет та тло на рівні підсвідомості.
У статті розглянута техніка побудови асоціативно-образних кольорових композицій, історія виникнення та розвитку цього напряму в межах кращих традицій харківської художньої школи. Асоціативно-образні колірні композиції з учбових завдань з кольорознавства переросли у самостійні творчі роботи «музики кольору», що згодом оформилися в окремий напрям нефігуративного образотворчого мистецтва у роботах учнів та послідовників Олександра Безрукова. Асоціативно-образні колірні композиції можуть успішно використовуватися в різних галузях дизайну та існувати як самостійні художні твори.
У результаті дослідження зроблено огляд історії виникнення «музики кольору» в українському середовищі, де колірна композиція розгортається в просторі. Розглянуто особливості побудови художнього образу в асоціативно-образних колірних композиціях «музики кольору». Показано, що твори «музики кольору» будуються згідно з універсальними принципами та законами гармонізації кольору, з урахуванням семантичного значення кольорів.
Посилання
2. Аристотель. Трактат о душе. Серия «Философское наследие». Т.1. Москва: Мысль, 1975. 550 с.
3. Безруков О. Особливості використання ахроматичних кольорів в базовому курсі «Кольорознавства». Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2007. № 9. Сс. 3-9.
4. Гете И.-В. К учению о цвете. Хроматика. Москва: АСТ, 2021.
5. Леонардо да Винчи. Суждения о науке и искусстве. Санкт-Петербург: Азбука, 2015. 224 с.
6. Миллер Д. Магическое число семь, плюс или минус два: инженерная психология. Москва: Прогресс, 1964. 238 с.
7. Михаил Васильевич Ломоносов. Из наследия Ломоносова. Слово современников о Ломоносове. Ред. В.Е. Волков. Москва: Русский мир, 2004. 816 с.
8. Ньютон И. Лекции по оптике. Москва: Изд-во Академии наук СССР, 1946. 298 с.
9. Римский-Корсаков Н. Практический учебник гармонии. Серия «Музыка: искусство, наука, мастерство». Москва: Либроком, 2016. 176 с.
10. Федотов В. Музыкальные основы творческого метода Чюрлениса. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1989. 131 с.
11. Флоріан Юр’єв: «Наша країна у царині кольоромузики – в авангарді». URL: https://chytomo.com/florian-iur-iev-nasha-kraina-v-tsaryni-koloromuzyky-v-avanhardi/