Терміни музичної ритміки та етимологічний зв’язок із логічним мисленням виконавця

Анотація

Стаття присвячена термінологічному аспекту музичної ритміки та її зв’язку з мисленням музиканта у виконавській практиці. Конструктивна логіка кожного терміна ґрунтується на етимологічній значущості в контексті сучасної естрадної лексики. Проте сьогодні залишається актуальним коректне осмислення спеціалізованих термінів теорії ритму у вітчизняній музичній педагогіці. Розглянуто термін «ноти inégales» з французької школи ритміки епохи бароко (XVII-XVIII ст.), який перекладається як «нерівні ноти» та визначає часовий інтервал між парою ідентичних нот єдиної тривалості. Термін характеризує ритмічний прийом, що цілком залежить від психологічного сприйняття виконавця та стилістичних особливостей музичної композиції. У порівнянні гри двома музикантами твору Ф. Куперена «Женці», Р. Сігел (клавесин) та Ю. Медянник (баян), яскраво проявляється прийом ноти inégales (Сігел) та його відсутність (Медянник). На матеріалі дослідження                     Д. Фуллера проаналізовано терміни «кон’юнктивний» та «диз’юнктивний» ритмічний рух мелодії у творах Ф. Куперена та М. Монтеклера, а також наведено приклади їхньої нотографіки. Встановлено, що прийом ноти inegales використовується у випадках кон’юнктивного руху мелодії, а при диз’юнктивному русі його дія обмежується. Проводиться аналогія нот inégales у джазовій ритміці як «свінгуючої ноти», що дозволяє моделювати ритмічний образ у свінгу, оскільки даний принцип охоплює всі градації руху другої ноти з пари нот ідентичної тривалості. При цьому виявлена тотожність нотного написання та його практичного значення у джазовій ритміці. У статті демонструються зразки патернів свінгового рисунка, які використовуються в оркестрових партитурах і є прикладами засобу виразності ритму свінгу у навчально-методичній літературі. Вивчення етимології термінів на прикладі нот inegales французької школи епохи бароко народжує нову наукову гіпотезу джазової історіографії у вирішальній ролі впливу французької культури на ритмоінтонаційну складову музичного середовища Нового Орлеана на початку ХХ ст. Термінологічна система є консолідуючим чинником, що вирішує низку питань методологічної та практичної проблематики.