Історична герменевтика в апробації паралелей «Ренесанс – ХХ сторіччя»

  • Dariia Androsova Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
  • Elena Markova Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Ключові слова: герменевтика в музиці, історична герменевтика, Ренесанс, неоренесанс, стиль мислення

Анотація

Мета даного дослідження – на матеріалі співвіднесення соціо-культурних моделей зазначених епох, художньо-творчих та спеціально музичних їх проявлень апробувати висунуту гіпотезу метафізичної причетності названих часово-історично різних етапів  людської еволюції до спільних ознак, термінологічно відміченим як «Ренесанс – неоренесанс». Наукова новизна дослідження визначена унікальністю запропонованих узагальнень, у тому числі на матеріалах, які вперше подані у відповідному ракурсі в запропонованих історичних зіставленнях, втілюючи принципи історичної герменевтики. Методологічна  основа дослідження – герменевтичний метод, компаративний аналіз фактологічних даних, інтонаційно-лінгвістичний ракурс музикознавства, як то має місце в працях О. Лосєва, П. Вагнера, Б. Асаф’єва та інших видатних  дослідників. У  вигляді підсумкових узагальнень приведених апробацій-описів пластів мистецтва Ренесансу і неоренесансно орієнтованого ХХ ст., відмічається наступне: по-перше, архетиповість меси-пасіону і мадригала-шансона для типологічного ключа ренесансної творчості – і їх же піднесення у ХХ ст. на заміну архетиповості оперного жанру в музиці Нового часу; по-друге,  панування ліричного, адраматичного в принципі, мислення надіндивідуального значення в музиці, що визначило архетипові вираженість духовних (месса-містерія-пасіон) чи  пограничних духовне-світське (мадригал, мотет) як для Ренесансу, так і для ХХ ст.; по-третє – вираженість постаті композитора у творчості, проте в ракурсі “роботи в жанрі” для Ренесансу і з використанням позакомпозиційних параметрів сонористики-алеаторики для ХХ ст., в цілому, базисність для обох порівнюваних епох цифрово-математичного ракурсу трактування музичнх закономірностей; по-четверте,   поліфонізм-гетерофонія як основа музично-фактурних ознак, на відміну від епохи гармонії у музиці Нового часу і, взагалі, проявлення єдиності теоретико-наукової і творчо-практичної діяльностей у дусі “системи Леонардо да Вінчі”, відміченої              П. Валері в якості показника “відродження Відродження” для неоренесансного розуміння сутності ХХ ст. Сказане апробує висунуту паралель “Ренесанс – неоренесанс ХХ ст.”.

Посилання

1. Акиндинова Т., Амашукели А. Танец в традиции христианской культуры. 2-е изд., испр.и доп. Санкт-Петербург: Издательство РХГА, 2015. 239 с.
2. Андросова Д. Мінімалізм в музиці. Посібник.Одеса: Астропринт, 2009. 184 с.
3. Андросова Д. Символизм и поликлавирность в фортепианном исполнительстве ХХ в. Монография. Одесса: Астропринт, 2014. 400 с.
4. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Москва-Ленинград: Музыка, 1971. 379 с.
5. Батанов В. Універсалізм композиторської особистості в музичному мистецтві ХХ – початку ХХІ ст. Дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознав. Одеса, 2016. 186 с.
6. Бинцян Лю. Музыкально-исторические параллели развития искусства Китая и Европы. Моногр. по истории муз. культуры для муз. акад./ун-тов и ВУЗ искусства. Одесса: Астропринт, 2014. 439 с.
7. Валери П. Введение в систему Лонардо да Винчи. Об искусстве. 2-е изд. Москва: Искусств, 1993. С. 25-55.
8. Конрад Н. Запад и Восток. Москва: Наука, 1966. 561 с.
9. Курт Э. Основы линеарного контрапункта. Мелодическая полифония И. С. Баха. Москва: Гос.муз.издат., 1931. 304 с
10. Лосев А. Эстетика Возрождения. Москва: Мысль, 1982. 623 с.
11. Маркова Е. Интонационность музыкального искусства. Киев: Музична Україна, 1990. 182 с.
12. Мартынов В. Конец времени композиторов. Москва: Русский путь, 2002. 295 с.
13. Неустроев В. Фридрих Шиллер. Москва: Знание, 1955. 32 с.
14. Оперы Дж. Верди. Путеводитель. Москва: Музыка, 1970. 424 с.
15. Шевченко Л. Стильові характеристики української фортепіанної культури ХХ століття. Одеса: Астропринт, 2019. 336 с.
16. Шестаков В. Гармония как эстетическая категория. Учение о гармонии в истории эстетической мысли. Москва: Наука, 1973. 256 с.
17. Mez A. Renesans Islamu. Warszawa: PIW, 1980. 492 s.
18. Toffler A. Trzecia fala. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1985. 405 s.
19. Wagner P. Geschichte der Messe. Leipzig: Breitkopf & Hartel, 1913. 451 s.
Опубліковано
2020-11-19
Розділ
МУЗИКОЗНАВЧІ СТУДІЇ