Фаустіанська семантика інтонаційної драматургії Другої симфонії С. Рахманінова
Анотація
Інтонаційній драматургії Другої симфонії С. Рахманінова – центра тяжіння в структурі знакової системи мистецтва композитора – властива невичерпна кількість знаків, що дозволяє пов’язувати її зміст із близькими й віддаленими від неї у часі творами генія. Застосування контекстного методу дослідження, подолання тлумачень Другої Симфонії як «пейзажної» та «елегійної» дозволило виявити в ній семантичну програму, характерну фаустіанській тематиці у спадщині композитора, тлумачити твір як ліричну драму, пророцьке передбачення майбутньої «фаустівської» Сонати. Тема вступу І частини тлумачна як висхідний «фаустівський комплекс», «фауст-тема» (семи сумніву, питання, на яке не може бути відповіді, одвічної незадоволеності, розчарування) рахманіновської «Фауст-симфонії». Встановлені ознаки драми фатуму в його індивідуалізовано-внутрішньому й об'єктивовано-зовнішньому втіленнях. У II частині вивлені інтонаційні символи мефістофельського і Вічножіночого начал у контексті розвитку фаустианської концепції. Тема кохання в III частині уподібнена Благій Вісті. Виходячи з фаустіанського контексту, Finale представлений як твердження мужності героя, який пройшов випробування сумнівом, протистоянння гострій мефістофельскої іронії, очищення божественною любов’ю. У IV частині втілений образ Фауста, подібний герою фіналу II частини гетевської трагедії, «висока душа» якого пізнала «найвисшу мить» істини. Виявлення фаустіанського потенціалу дозволяє вбачати в Симфонії ознаки як прихованої, так і філософської програмності. Вивчення Другої Симфонії у контексті інтонаційно-семантичного «словника» в спадщині Рахманінова дозволяє переглянути тлумачення твору як святково-пейзажного. Рубіжний твір у спадщині композитора вивчений як зона тяжіння близьких (зокрема, «фаустівської сонати») і віддалених у часі («Симфонічні танці») творів. Розкриття асоціативного інтонаційно-знакового шару твору сприяє вияву багатовимірності композиторського задуму, діалектики рахманіновського світосприйняття.
Посилання
2. Барсова И. Симфонии Густава Малера. Москва: Сов. композитор, 1975. 496 с.
3. Бекетова Н. Сергей Рахманинов: феномен рубежного гения. С. Рахманінов: на зламі століть. Вип. 5. Харків: СПДФО Носань ВА., 2008. С. 37-59.
4. Брянцева Н. С. В.Рахманинов (1873-1943). Москва: Сов. композитор, 1976. 645 с.
5. Данько Л. Семантика музыкальной образности во 2 Симфонии Рахманинова. Рахманинов в художественной культуре его времени. Тезисы докладов научной конференции. Ростов: РГК, 1994. С. 81-83.
6. Зенкин К. В. С. В.Рахманинов и фаустовская тема. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. 2005. Вип.16. С. 108-114.
7. Калошина Г., Шпарчук О. О фаустианстве Рахманинова (на примере Рапсодии на тему Паганини). Сергей Рахманинов: история и современность. Ростов н/Д: Изд-во РГК им. С. В. Рахманинова, 2005. С. 82-108.
8. Кожевникова Л. Некоторые вопросы гармонического стиля Рахманинова. Московская консерватория им. П.И.Чайковского. Труды кафедр теории и истории музыки. Москва,1966. С.43-69.
9. Левашев Ю. Кристаллизация конфликта в музыкальной драматургии симфоний Рахманинова. Рахманинов в художественной культуре его времени. Тезисы докладов научной конференции. Ростов: РГК, 1994. С. 37-41.
10. Медушевский В. О церковной и светской музыке. Музыкальное искусство и религия. Москва: Материалы конференции. РАМ им. Гнесиных. Москва, 1994. С. 20-45.
11. Рикёр П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике. Москва: Академический Проект, 2008. 695 с.
12. Рощенко (Аверьянова) Е. Миф о художнике в «именных» циклах С. Рахманинова. С. В. Рахманинов: на переломе столетий. Харьков: Майдан, 2004. С. 144-157.
13. Рощенко Е Романтический миф о Паганини и его воплощение в Рапсодии С.Рахманинова. Славянская музыка в просветительской деятельности педагога. Материалы II Международной конференции ХНПУ, МСПДИ и ІХ (Ukr. «EPTA»), посвященной году России в Украине. Харьков: МСПДМ, 2004. С.23-30.
14. Сосновцев Б. Вторая Симфония С. В.Рахманинова. Научно-методические записки Саратовской государственной консерватории им. Л. В. Собинова. 1959. Вып.3. С. 5-107.
15.Чичерин Г. В. Моцарт. Исследовательский этюд. Ленинград: Музыка, 1971. 318 с.
16. Энгель Ю. Русские ведомости. 1908. № 30. 6 февраля