Карло Звіринський та його «підпільна академія»: рефлексії культурної пам'яті

  • Olena Som-Serdyukova
Ключові слова: художник, «підпільна академія», рефлексія, культурна пам’ять, навчання, освіта, знання, інтелектуальний, естетичний, етичний, культурний ландшафт

Анотація

Карло Звіринський (1923-1997 рр.) – видатний митець та непересічна особистість. Незаперечним був його вплив на львівське культурне середовище 1960-1990-х рр. Звіринський був тихою людиною, зануреною у власні світи, проте усвідомленість його дій формувала міцне середовище на естетиці європейського мистецтва та етичних нормах християнства.  Уважний погляд митця на європейську культуру був пов'язаний із розумінням, що її процесами не можна керувати ідеологічно, і, разом з тим, що культура існує у безперервності та відображає естетичні та етичні форми людської діяльності. Його пошуки європейської традиції та повне відторження засад соціалістичного реалізму відіграли важливу роль у створенні «підпільної академії». Основною метою Звіринського було виховання творчої молоді як громадян, свідомість яких мала б дозволяти їм залишатися митцями  всупереч зухвалим викликам суспільства. У коло його учнів входили: Андрій Бокотей, Іван Марчук, Любомир Медвідь, Олег Мінько, Роман Петрук, Богдан Сойка, Зіновій Флінта. Нашим завданням є не бальзамування  спадщини «підпільної академії», а спроба створити культурний  простір, де можуть відбуватися інтелектуальні рефлексії. Карло Звіринський розумів свою життєву позицію як «я дивлюсь на життя крізь призму книжки» та мистецьку позиції, як  «все моє малярство – то молитва». Ставлення до власного життя як до частини цілісного потоку культури сформувало його світобачення. Культурна пам'ять поколінь, що акумулює «сучасність», відігравала для митця територію свободи, яка завжди була його критерієм людського єства. Розуміючи, що пам’ять про Карла Звіринського – це своєрідний камертон морального здоров’я нації, автор робить метою цієї статті ще однією спробою вивести історію про майстра за коло камерної спільноти, що за механізмами дії нагадує катакомбну культуру, в ширший та відкритіший простір, у якому ім’я митця звучало б як частина національного культурного ландшафту.

Посилання

Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття. Львів: Академічний експрес, 2001. С. 85-86.
2. Голубець О. Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ – початку ХХІ століття: чинники неповторності // Мистецька мапа України. Львів. Альбом. Київ: Ювелір-прес, 2008. С. 24-25.
3. Звіринська-Чабан Х. Карло Звіринський і його «духовна школа» // Вісник ЛАМ. 1999. С. 155-162.
4. Звіринський Карло: спогади, статті, малярство. Каталог. Львів, 2002, 80 с.
5. Звіринський К. Все моє малярство – то молитва. Спогади, інтерв’ю, роздуми, статті. Упоряд. Звіринська- Чабан К. Львів: Манускрипт, 2017. 280 с.
6. Космолінська Н. Карло Звіринський і мистецтво 1960-х. Буклет «Мистецтво на зламі тисячоліть». Львів: Брати Сиротинські і К., 1998.
7. Космолинская Н. Звыринський Карло Йосифович 1923-1997. Искусство украинских шестидесятников. Сост. Балашова О., Герман Л. Київ: Основи, 2015. С. 154-169.
8. Сом-Сердюкова O. Знайомство з величчю. Дзеркало тижня, січня 19, 2002а.
9. Сом-Сердюкова O. Біг через сходинки – Карло Звіринський. Галерея, 2002b, 2. С. 28-29.
10. Сом-Сердюкова O. Карло Звіринський.AНТ, 2003а, 10-12, С. 120.
11. Сом-Сердюкова O. Звіринський та «стіна». Українське мистецтво, 2003b, 1, С. 47.
12. Сом-Сердюкова O. Карло Звіринський – художник, педагог: погляд у майбутнє // MIСТ, Київ, 2005, 2, С. 256–262.
13. Сом-Сердюкова O. Біг через сходинку //Життя без архіву, Київ, 2006a. С. 45–48.
14. Сом-Сердюкова O. Карло Звіринський: київський погляд. Життя без архіву, Київ, 2006b, C. 49-56.
15. Яців Р. Образотворче мистецтво Львова 1960-х – 1970-х років: у пошуках ключів для розуміння. Мистецька мапа України. Львів. Альбом. Київ: Ювелір-прес, 2008. С. 28-29.
Опубліковано
2020-11-18
Розділ
МИСТЕЦЬКА ТВОРЧІСТЬ У ПОЛІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають