ЕСТРАДОЗНАВСТВО – НАУКА ПРО ЕСТРАДНЕ МИСТЕЦТВО

  • Tetyana Samaya Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв
Ключові слова: сучасна естрада, елітарне мистецтво, масова культура, специфіка, естрадознавство, критерії оцінювання, джаз.

Анотація

У статті актуалізується проблема об’єктивно визначити місце сучасної естради в національному культурному просторі, в цьому контексті розбираються поняття «елітарне мистецтво» і «масова культура». Аналізується рівень присвячених заданій тематиці наукових розвідок представників академічного спрямування та дослідників естради. Порушуються питання специфічних рис естради, що знаходять відображення у її різножанровості і не мають місця в інших видах сценічного мистецтва. Пропонується легітимація у вітчизняному науковомуі поле поняття «естрадознавство» як напряму мистецтвознавства, що вивчає естрадне мистецтво, його особливості й загальні динамічні процеси, пов’язані з розвитком національного мистецтва естради, а також вказані концептуально-методологічні основи нової для України мистецької науки. Спираючись на праці дослідників естради, визначено та охарактеризовано сім базових засад естрадного мистецтва – відкритість, легкість, синтетичність, лаконізм, імпровізаційність, мобільність, індивідуальність. Відкритість естради ґрунтується на активному діалозі артиста з глядацьким залом; легкість окреслює специфіку сприйняття естрадного твору, що не потребує попередньої підготовки глядача; синтетичність обумовлює поєднання в естрадному номері елементів різних видів мистецтв; лаконізм передбачає високу концентрацію у творі як змістовності, так і засобів акторської виразності; імпровізаційність є креативною складовою сценічної поведінки артиста естради, його відкритістю на ту чи іншу реакцію публіки; мобільність передбачає здатність артиста до виконання сценічної діяльності за будь-яких умов (професійна мобільність) та оперативне реагування на запити суспільства (соціальна мобільність); індивідуальність артиста виявляється у постійному пошуку оригінальності, самобутності, індивідуальної виконавської манери, власного сценічного образу. Зазначено, що базові засади естрадного мистецтва є універсальними для усіх його видів та жанрів. Конкретизуються відмінності естрадного мистецтва і світової індустрії розваг (шоу-бізнесу), яка є складовою масової культури. Відзначається дефіцит українських спеціалістів-естрадознавців, зокрема фахівців з вокальної естради у освітньому процесі підготовки молодих естрадних артистів.

Ключові слова: сучасна естрада, елітарне мистецтво, масова культура, специфіка, естрадознавство, критерії оцінювання, джаз.

Посилання

Богатырёва Т. Культура как фактор, обеспечивающий качество жизни. URL: http://viperson.ru/articles/tatyana-bogatyreva-kultura-kak-kachestvo-zhizni
2. Бурцева Н. Становление школы//Советская эстрада и цирк, 1986, № 1. Сс. 14-15.
3. Клитин С. Эстрада: Проблемы теории, истории и методики. Ленинград: Искусство, 1987. 187 с.
4. Конен В. Третий пласт: новые массовые жанры в музыке XX века. Москва: Музыка, 1994. 160 с.
5. Корнев П. Джаз в культурном пространстве ХХ века: дис. ... канд. культурологии: 24.00.01. Санкт-Петербург, 2009. 191 с.
6. Кузнецов Е. Из прошлого эстрады. Москва: Искусство, 1958. 359 с.
7. Лосев А. Музыка как предмет логики. Москва: издание автора, 1927. 388 с.
8. Флиер А. Культурология для культурологов. Москва: Академический Проект, 2000. 496 с.
9. Цукер А. Интеллигенция поет блатные песни (блатная песня в советской и постсоветской культуре) // Искусство XX века: элита и массы: сб. ст. Нижний Новгород, 2004. Сс. 289-308.
10. Шадсон М., Мукерджи Ч. Новый взгляд на поп-культуру. URL: http://art.photo-element.ru/analysis/ popular_culture/popular_
culture.html
Опубліковано
2020-05-14
Розділ
МУЗИКОЗНАВЧІ СТУДІЇ