Діалог науково-мистецьких поколінь, як засіб формування культурного капіталу України
Анотація
У статті розглянуто реалізацію науково-мистецького діалогу між поколіннями в Україні як засобу формування культурного капіталу. Розкриваються теоретико-методологічні засади дослідження діалогу в контексті сучасної наукової парадигми цілісного та системного знання з обґрунтуванням його ролі як інтегральної частини соціальних і культурних процесів. Аналізується поняття діалогу як дієвого інструменту формування культурного капіталу, виявляються механізми його впливу на передачу знань, цінностей та досвіду учасниками комунікації. Досліджується процес накопичення культурного капіталу через діалог поколінь, розкриваються способи осмислення та адаптації досвіду старших поколінь молодшими для забезпечення сталого розвитку суспільства. Висвітлюється темпоральні та просторові аспекти діалогу як ключового механізму трансляції культурного капіталу при з’ясуванні їх впливу на міжгенераційну комунікацію та культурний обмін. Характеризується діалог науково-мистецьких поколінь як засіб акумуляції різних складових культурного капіталу, включаючи когнітивні структури, традиції, навички, мистецькі досягнення та соціальні практики. Визначається роль діалогу у стимулюванні критичної рефлексії культурних цінностей молодшими поколіннями, розкривши його потенціал у забезпеченні адаптивності культури та ініціюванні інноваційних процесів для збагачення культурного капіталу. Обґрунтовується значення діалогу як імпульсу для креативності новітніх культурних форм на основі досвіду попередніх поколінь, підкреслюється його внесок в інноваційний розвиток культури та збагачення культурного капіталу нації у часовій перспективі.
Посилання
2. Діалог мистецько-педагогічних поколінь України середини ХХ – першої чверті ХХІ століть. На пошану Валерії Дмитрівні Шульгіній: колективна монографія Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського; В. Шульгіна, Л. Микуланинець, О. Яковлев, О. Комісаров та ін. Київ: Дєоніс плюс, 2024. 184 с.
3. Колотило М. Культурний капітал та особливості його відтворення у вищій освіті (соціально-філософський дискурс). Вісник Дніпропетровського університету. Філософія. 2013. Т. 21. Вип. 23 (4). Сc. 184-191.
4. Кондрашова-Діденко В., Діденко Л. Культурний капітал: природа, зміст і структура. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 18: Економіка і право. 2012. Вип. 19. Сс. 21-30.
5. Назаркін О., Назаркін П. Проблеми розвитку культурного капіталу за умов трансформації вітчизняної системи вищої освіти. Social and Economic Aspects of Education in Modern Society: Proceedings of the XX International Scientific and Practical Conference, Warsaw, 2019. Vol. 3. Рр. 3-7.
6. П’ятецька О. Культурний капітал як нематеріальна форма капіталу. Економіка та підприємництво. 2014. Вип. 33. Сс. 36-43.
7. Озадовська Л. Парадигма діалогічності в сучасному мисленні: монографія. Київ: ПАРАПАН, 2007. 164 с.
8. Попик О. Культурний капітал: сутність і механізми реалізації в умовах помаранчевої економіки. Економіка України. 2024. № 5. Сс. 3-29.
9. Читанка з історії філософії. У 6-ти кн. Кн. 6: Зарубіжна філософія ХХ сторіччя. Київ: «Довіра», 1993. 239 с.
10. Becker G. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis, with Special Reference to Education. Chicago: The University of Chicago Press, 1993. 390 p.
11. Bourdieu P. Esquisse d’une théorie de la pratique: précédé de trois études d’ethnologie kabyle. Genève: Droz, 1972. 269 p.
12. Harrison L. Culture Matters: How Values Shape Human Progres. URL: https://surl.li/vwxrmv.
ISSN 

