Живопис у візуальній культурі авторського фільму

Анотація

Авторка аналізує наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, які досліджуюють проблеми сучасної візуальної культури. Дослідниця обирає об’єктом свого дослідження українські авторські фільми та намагається визначити специфіку використання засобів живопису в продукуванні екранного твору, творенні його візуальної образності. У статті показано, що в початковий період кіно до виробництва фільмів долучались художники, а кінематографічні сюжети іноді були екранізаціями живописних полотен. Вказується, що ранні кінематографісти захоплюювались різними напрямками і течіями в образотворчому мистецтві і переносили їх здобутки на екран. Особливу увагу авторка зосереджує на творчості театрального художника і режисера Ж. Мельєса, який використовував екранну графіку, комбіновані зйомки, дизайн кадру та вніс значний вклад у розвиток візуальної культури кіно. У статті розглядаються та аналізуються теоретичні і практичні праці українського оператора і режисера-автора Ю. Іллєнка. Показано, що у фільмах майстра презентовано високий рівень культури композиції, ракурсу, кольору й колориту, світла і тіні. Авторська режисерська творчість досліджується в контексті візуальної культури фільму і вперше є предметом спеціального наукового дослідження. Символіка та смислова значимість кольору в авторському кінематографі розглядається на прикладі фільмів О. Саніна, В. Чабанюка, З. Буадзе. Розкривається сутність субʾєктивного ставлення режисерів до використання кольорової гами в екранних мистецтвах крізь призму національної ідентичності. Показано, що колір у творчості цих режисерів виконує функцію замінника вербальної складової наративу є засобом авторської ідентифікації. Здійснюється образно-стилістичний аналіз та виявляються особливості продукування екранного твору засобами образотворчого мистецтва, зокрема живопису.  На прикладі фільмів «Мамай», «Поводир», «Довбуш», «Чорний козак», «Мій карпатський дідусь» показано здатність режисерів-авторів екранними засобами передавати широку палітру барв  та розкривати семантичну значимість кольору в екранних мистецтвах. У вивченні засобів живопису  у візуальній культурі  авторських фільмів було застосовано комплексний методологічний підхід, зокрема, використано метод аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення, метод порівняння, компаративний метод. Результати дослідження розширюють арсенал знань щодо специфіки візуальної культури режисерської екранної мови в авторських світоглядних моделях.