Феномен інкунабули як найцінніша пам’ятка початкового періоду історії друкарства

Анотація

У статті досліджуються гравюра, зокрема, ксилографія, що за часів свого народження вважалася найбільш авангардною технікою та служила джерелом знань. Доведено, що інкунабули, будучи перехідною ланкою від манускрипту до друкованої книги, стали фіксацією та головним візуальним свідченням усіх важливих історичних подій, що відбувалися у світі. Розглянуті технологічні, естетичні та соціальні передумови виникнення гравюри як нового у той історичний період виду мистецтва. Висвітлено різницю між техніками обрізної та різцевої гравюри на дереві та металі. Описано основні особливості книжкової гравюри, яка сприяла винаходу друкарства в Європі. Гравюра стала плодом реалізації потужного суспільного запиту на тиражування книг епохи Відродження – як духовних пам’яток і матеріальних документальних свідоцтв ранньої історії друкарства, як джерел знань та інформації в цілому. Інкунабули – це важливі історичні документи. Недарма митці Відродження, зокрема, Леон-Баттіста Альберті, Філіппо Брунеллескі, Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер та інші здобули визнання не тільки у сфері мистецтва, але й як діячі науки.  Саме завдяки їхній праці та професійної майстерності у суспільстві остаточно стверджується статус мистецтва і художника-митця, а мистецтво книги та книжкової гравюри отримує поширення та розповсюджується всіма європейськими країнами.

Також у статті зазначено, що поряд із Німеччиною, у XV ст. вагоме місце серед європейських країн у сфері друкарства посіла Італія. Так, рятуючись від значної конкуренції, що швидко охопила Німеччину, німецькі друкарі влаштувалися в Італії, де заснували свої типографії з високим рівнем мистецтва книжкової гравюри. Кожній із цих країн вдалося здійснити вагомий внесок у розвиток даного мистецтва.

Варто наголосити, що наразі не вистачає сучасних досліджень, у яких би висвітлювалися передумови виникнення гравюри як одного з важливіших видів мистецтва доби Відродження. З огляду на актуальність популяризації мистецтва книжкової гравюри, існує потреба у дослідженні збережених артефактів, щодо інкунабул – найцінніших пам’яток ранньої історії друкарства, які замінили рукописні книги вже з ІІ пол. ХV ст., коли активно розвивалися друкарські технології.