Жанрово-стильові виміри творчості для саксофона французьких композиторів другої половини ХІХ – початку ХХІ століття

Анотація

Стаття присвячена окресленню жанрово-стильового спектру композиторської творчості для саксофона французьких авторів, в якій виокремлено три еволюційні етапи: ІІ пол. ХІХ ст. (Ж. Демерссман, П. Женін, Г. Клозе, Ж. Саварі, Ш. Суаллі та ін.), позначена формуванням та розвитком жанрів фантазії, варіацій, концертних та конкурсних соло (попурі на відомі теми), характерними ознаками яких є бравурність і надмірна віртуозність, а також ансамблевої музики, призначеної як для монотембрових, так і різних тембровотеситурних різновидів інструмента, широким використанням саксофона в оперних та симфонічних партитурах (операх Ж. Бізе, Ж. Галеві, Л. Деліба, В. д’Енді, Ж. Кастнера, А. Маньяра, Ж. Массне, Дж. Мейєрбера, К. Сен-Санса, А. Тома, Ц. Франка, Г. Шарпантьє). Усім саксофонним опусам притаманні ознаки роматичної епохи, як-от тяжіння до програмності та взаємодія різних жанрових моделей. Відзначено, що в основі наступних історичних етапів розвитку саксофонної творчості французьких авторів –                     І пол. ХХ ст. (П. Бонно, Е. Боцца, Ф. Декрюк, П. Жільсон, Ж. Ібер, Г. Ліонкур, Д. Мійо, Г. Томазі) та ІІ пол. ХХ – поч. ХХІ ст. (А. Дезенкло, П. Дюбуа, Б. Джолас, А. Жоліве, А. Соге, Ж. Франсе та інших авторів),  лежить концертна діяльність цілої плеяди видатних саксофоністів, поміж яких французи Ж-М. Лондекс, М. Мюль, І. Паумбеф, Р. Шаліне, Т. Шове та інші музиканти, а також експериментування з тембром саксофона, що розпочалося в попередній стильовий період та призводить до появи нових жанрів (дивертисмент, балада, сюїта, рапсодія, соната), розвитку попередніх (мініатюри, сонати, концерту, сюїти), а також великої різноманітності зразків ансамблевої музики (від тріо до нонета). Відзначено, що у саксофонних композиціях яскраво виявляються тенденції,  характерні для еволюції музичного мислення аналізованого періоду, як вплив джазової стилістики, сучасної музичної мови. Відзначено, що більшості композицій ІІ пол. ХХ – поч. ХХІ ст. притаманне розширення жанрових граней і взаємодія різних жанрових моделей, стильовий плюралізм, а також поєднання  саксофона з електронними інструментами, мультимедійними елементами або використання у міжжанрових проєктах (А. Кальма).