Герменевтична інтерпретація мистецтва: спільне та відмінне у поглядах М. Гайдеггера та Х.-Г. Гадамера

Анотація

У статті досліджується внесок                                 М. Гайдеґґера та Х.-Г. Ґадамера в основи герменевтичної інтерпретації мистецтва та його творів. Мета дослідження – виявити спільне та відмінну у герменевтичних підходах до інтерпретації мистецьких творів у творчості двох філософів. У статті використані герменевтичний, порівняльний методи, текстологічний аналіз. М. Гайдеґґер розглядає мистецтво як фундаментальний засіб розкриття істини і світу, спосіб розкриття сутності буття. Твори мистецтва усвідомлюються як  репрезентації, що формують розуміння самого існування, відкриваючи приховані істини. Х.-Г. Ґадамер, з іншого боку, підкреслює важливість ролі інтерпретатора в процесі розуміння мистецтва. Він стверджує, що акт інтерпретації завжди знаходиться в межах історичного та культурного контекстів, а «упередження» інтерпретатора впливають на те, як розуміється твір. На відміну від М. Гайдеґґера, який зосереджується на події істини, що розкривається в мистецтві, Х.-Г. Ґадамер бачить мистецтво як діалог між минулим і сьогоденням, де значення обговорюється через взаємодію з твором. Обидва філософи відкидають уявлення про те, що мистецтво призначено для краси чи насолоди, натомість позиціонуючи його як процес, за допомогою якого розкривається та розуміється істина. Обидва філософи наголошують на онтологічному вимірі мистецтва, проте їх погляди розходяться у погляді на роль інтерпретатора та тимчасовість художнього досвіду. Для               М. Гайдеґґера відкриття істини твором мистецтва є майже миттєвою подією, де сутність буття розкривається через сам твір мистецтва. У центрі уваги розкривається або «відбувається»  істина, а роль глядача більш пасивна, як свідка цього розкриття. На противагу цьому Х.-Г. Ґадамер розглядає інтерпретатора як активного учасника процесу розуміння, де акт інтерпретації формується історичними та культурними традиціями, а також особистісним досвідом інтерпретатора. Значення мистецтва, для Х.-Г. Ґадамера, розгортається в безперервному діалозі між твором і інтерпретатором, відображаючи тимчасовість історичної свідомості. Таким чином, твір мистецтва є не статичною сутністю, а динамічним процесом, де розуміння розвивається з часом через взаємодію з твором.