Сучасні тенденції в українській графіці: нове слово в мистецтві чи руйнація традицій

Анотація

Стаття висвітлює феномен синтезу традицій та новацій у сучасній українській графіці. Особливий акцент зроблено на друкованій графіці, що завжди являла собою один з найцікавіших, але і найскладніших мистецьких феноменів. Охарактеризовано проблему взаємодії традицій і новаторства у мистецькому полі на прикладі графіки, відмічено тяжіння представників сучасної генерації до застосування технік комп’ютерної графіки. Розглянуто тенденції сучасного мистецтва тиражної графіки України, нововведення, інструментарій художників нового покоління. Поставлено проблему небезпеки зникнення класичних технік через зміцнення позицій комп’ютерної графіки (C.A.D). Увага сфокусована на шляхах збереження класичних традицій на прикладі технік глибокого друку: офорту, меццо-тинто, акватинти, сухої голки. Виокремлено причини появи та зміцнення такої небезпеки, домінування комп’ютерної графіки над традиційними графічними техніками. Проаналізовано основні тенденції у побутуванні цих технік, шляхи їх збереження у різноманітних комбінаціях на прикладі творів низки митців різних шкіл. Висвітлено специфіку творчості окремих яскравих представників найхарактерніших шкіл (львівської, київської, одеської), які використовують традиційні техніки глибокого друку, комбінуючи їх, експериментуючи з технологією, матеріалами, створюючи нові варіації традиційних технік. Висвітлено знакові приклади творів луганського митця К. Калиновича в галузі створення арт-буку. Акцентовано увагу на творчості представника львівської школи О. Денисенка, який запатентував винайдену ним нову техніку, «гесографію», що стала найважливішим інструментом у процесі збереження друкованої графіки у сучасному художньому полі, акцентовано шляхи інтеграції такого явища у форпост образотворчого мистецтва нового часу, наведено приклади синтезу різних мистецьких процесів у витворі вжиткового мистецтва.