МОРФОЛОГІЯ ФОКУСІВ

Ключові слова: фокуси, магія, В.Я. Пропп, функції, морфологія, Дж. Родарі, карти Проппа

Анотація

У статті розглядається можливість структурно-типологічного опису фокусів за їх постійними структурними елементами, відношення цих елементів один до одного і до цілого. Дається аналіз розкладання на складові частини фокусів, які демонструють основні видовищні ефекти. Окрема увага приділяється відповідності виділених елементів історико-культурної традиції порівняльно-типологічному методу дослідження. Досліджується імовірнісна генеза фокусів. Стаття демонструє практичне застосування структуралістського та історико-культурного методів, запропонованих В.Я. Проппом. Матеріал призначений для розробки теорії фокусів, усунення існуючих у ній прогалин. На основі фрагментарних історичних джерел методом моделювання культурно-історичних процесів пропонується імовірнісна версія виникнення фокусів. Оцінюючи сучасний соціальний стан фокусів, як стійко некримінального і відсутність будь-яких історичних фактів про зародження фокусів, як кримінальних практик в статті не проводиться аналіз альтернативної версії виникнення фокусів. З позицій структуралізму робиться спроба виявлення структурних закономірностей фокусів. Виділяються та описуються характерні особливості магії, перш за все, її структура і процес. У статті магія розглядається як єдність міфологічних вірувань і ритуальних практик (міфо-ритуал). Особливу увагу автор приділяє статусу мага як пріоритетної складової магії. На основі вивчення магії автор приходить до наступного висновку: напрацьовані магією прийоми і техніки підтримки статусу мага, що позначаються як профанні практики, позбавлені сакральної змістовності, в період занепаду магії відокремившись від неї, утворили секулярне культурне явище, яке трансформувалося в культурний феномен, названий сьогодні фокусами. Підтвердження такої версії автор бачить у збереженні у фокусах до наших днів сенсових компонент – міфем, магічної ритуальної форми й атрибутики. Досліджуючи динаміку культурно- історичних процесів із позицій формалізму, автор описує інший феномен, похідний від міфу, – казку. Автор стверджує, що акцентування спільності походження фокусів і казки дозволяє застосовувати методи дослідження казок до дослідження фокусів. Використано метод дослідження чарівних казок, введений В.Я. Проппом. Керуючись ним, автор проводить структурний аналіз фокусів, маючи на меті встановити закономірності їх будови. Стаття наводить докладний опис аналізу вчинків дійових осіб і подій фокусів, розділених по групах відповідно до видовищного ефекту, що демонструється. У процесі дослідження в кожному фокусі вдалося встановити повторювані одноманітні стійкі елементи й надати їм специфічний для жанру фокусів зміст. Кількість персонажів у всіх досліджених фокусах також була однаковою. Узагальнення результатів аналізу показало структурну однаковість різних фокусів, що дозволило автору зробити обґрунтований висновок про структурну подібність усіх фокусів і встановити структуралістську дефініцію фокусу. Важливим у даному дослідженні є збереження традиційних загальноприйнятих міжжанрових назв виділених елементів, що утримує теорію фокусів у рамках загальнокультурних понять. Встановлення подібності структури фокусів і виготовлення фокусних «карт Проппа» дозволяє з упевненістю припускати їх практичне застосування.

Посилання

Список использованной литературы:
1. Айдаров П. Иллюзионист и его номер. Иллюзионный жанр как искусство. Екатеринбург: Rideró, 2021. 335 с.
2. Вадимов А., Тривас М.«От магов древности до иллюзионистов наших дней. Москва: «Искусство», 1966. 82 с.
3. Джеймс В. Многообразие религиозного опыта. Санкт- Петербург: Андреев и сыновья, 1993. 418 с.
4. Едошина И. Миф, мифологема, мифема в контексте деятельностного подхода к феноменам культуры. Вестник Вятского государственного университета. 2009. Т.1. Вып. 3. Сс. 79-81.
5. Заславская А. Методические рекомендации по построению циркового номера. Челябинск: Муниципальное бюджетное учреждение дополнительного образования «Центр внешкольной работы г. Челябинска», 2019. 12 с.
6. Зомонов М. Концепты шаманизма: семиотико-компаративистский подход. Санкт-Петербург: Санкт Петербургское философское общество, 2010. 222 с.
7. Карташкин А. Фокусы. Занимательная энциклопедия. Москва: «Издательский дом «Искатель», 1997. 544 с.
8. Карташкин А. Цветы сквозь асфальт.
URL:http://magicpedia.ru/%D0%9A%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8/tabid/533/articleType/ArticleView/articleId/631/--.aspx
9. Клюкина Л. Мифема и мифологема: практики использования понятия в современной отечественной философии культуры. Санкт-Петербург: Международный журнал исследователей культуры, 2018. Cс. 197-208.
10. Красников А. Методология классического религиоведения. Благовещенск: Библиотека журнала «Религиоведение», 2004. 148 с.
11. Кэмпбелл Д. Тысячеликий герой. Киев: «Terra Incognita», 2020. 416 с.
12. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении. Москва: «Педагокика-пресс», 1994. 607 с.
13. Леви-Стросс К. Первобытное мышление. Москва: «Республика», 1994. 384 с.
14. Леви-Строс К. Структура и форма. Размышления над одной работой Владимира Проппа. Москва: Зарубежные исследования по семиотике фольклора, 1985. Сс. 121-152.
15. Лубский В., Лубская М. История религий. Учебник. Киев: Центр учебной литературы, 2004. 696 с.
16. Малиновский Б. Магия, наука и религия. Москва: Рефл-бук, 1998. 304 с.
17. Пропп В. Морфология волшебной сказки. Москва: Лабиринт, 1998. 512 с.
18. Пропп В. Исторические корни волшебной сказки. Москва: издательская группа «Азбука-Аттикус», 2020. 544 с.
19. Плахова О. Отражение естественной среды обитания человека в сказочной картине мира.
URL: https://cyberleninka.ru/article/n/otrazhenie-estestvennoy-sredy-obitaniya-cheloveka-v-skazochnoy-kartine-mira/viewer
20. Родари Дж. Грамматика фантазии. Введение в искусство придумывания историй. Москва: Прогресс, 1990. 192 с.
21. Романов К. Магические действия в структуре традиционной психологической культуры мордовского народа. Финно-угорский мир. 2017. №1. Сс. 116-123.
22. Свечников В. Теория и практика сценической магии. Саратов: Саратовский государственный технический университет, 1998. 301 с.
23. Смиренский В. Формула тайны. Модели сюжетных структур и нарративного интеллекта. Дискурс, речь, речевая деятельность. Москва: ИНИОН РАН, 2000. Сс. 181-211.
24. Тайлор Э. Первобытная культура. Москва: Госсоцэкониздат, 1939. 567 с.
25. Фрэзер Дж. Золотая ветвь. Новые плоды. Москва: Академический проект, 2019. 407 с.
26. Фрэзер Дж. Золотая ветвь: исследование магии и религии. Москва: Политиздат, 1986. 832 с.
27. Фрейд З. Тотем и табу. Харьков: Фолио, 2009. 110 с.
28. Фромм Э. Психоанализ и религия. Сумерки богов. Москва: Политиздат, 1990. 398 с.
References:
1. Ajdarov, P. (2021). Illyuzionist i ego nomer. Illyuzionnyj zhanr kak iskusstvo [The illusionist and his act. Illusion genre as art]. Ekaterinburg: Rideró [in Russian]
2. Vadimov, A. & Trivas, M. (1966). Ot magov drevnosti do illyuzionistov nashih dnej [From ancient sorcerers to modern day illusionists]. Moscow: Iskusstvo [in Russian]
3. Dzhejms, V. (1993). Mnogoobrazie religioznogo opyta [Variety of religious experiences]. Sanct-Petersburg: Andreev i synov'ya [in Russian]
4. Edoshina, I. (2009). Mif, mifologema, mifema v kontekste deyatel'nostnogo podhoda k fenomenam kul'tury [Myth, mythologeme, miteme in the context of an activity approach to cultural phenomena]. Vestnik Vyatskogo gosudarstvennogo universiteta [in Russian]
5. Zaslavskaya, A. (2019). Metodicheskie rekomendacii po postroeniyu cirkovogo nomera [Methodological recommendations for the construction of a circus number]. Chelyabinsk: Municipal'noe byudzhetnoe uchrezhdenie dopolnitel'nogo obrazovaniya “Centr vneshkol'noj raboty g. CHelyabinska” [in Russian]
6. Zomonov, M. (2010). Koncepty shamanizma: semiotiko-komparativistskij podhod [Concepts of shamanism: semiotic-comparative approach]. Sanct-Petersburg: Sankt-Peterburgskoe filosofskoe obshchestvo [in Russian]
7. Kartashkin, A. (1997). Fokusy. Zanimatel'naya enciklopediya [Magic tricks. Entertaining encyclopedia]. Moscow: Izdatel'skij dom “Iskatel'” [in Russian]
8. Kartashkin, A. (2013). Cvety skvoz' asfal't [Flowers through thе asphalt]
URL:http://magicpedia.ru/%D0%9A%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8/tabid/533/articleType/ArticleView/articleId/631/--.aspx [in Russian]
9. Kempbell, D. (2020). Tysyachelikij geroj [The Hero with a Thousand Faces]. Kiev: Terra Incognita [in Ukrainian]
10. Klyukina, L. (2018). Mifema i mifologema: praktiki ispol'zovaniya ponyatiya v sovremennoj otechestvennoj filosofii kul'tury [Mypheme and mythologeme: the practice of using the concept in modern Russian philosophy of culture]. Sanct-Petersburg: Mezhdunarodnyj zhurnal issledovatelej kul'tury [in Russian]
11. Krasnikov, A. (2004). Metodologiya klassicheskogo religiovedeniya [Methodology of classical religious studies]. Blagoveshchensk: Biblioteka zhurnala “Religiovedenie” [in Russian]
12. Levi-Bryul', L. (1994). Sverh"estestvennoe v pervobytnom myshlenii [Le surnaturel et la nature dans la mentalité primitive]. Moscow: Pedagokika-press [in Russian]
13. Levi-Stross, K. (1994). Pervobytnoe myshlenie [Рrimal thinking]. Moscow: Respublika [in Russian]
14. Levi-Stros, K. (1985). Struktura i forma. Razmyshleniya nad odnoj rabotoj Vladimira Proppa [Structure and form. Reflections on one work of Vladimir Propp]. Moscow: Zarubezhnye issledovaniya po semiotike fol'klora [in Russian]
15. Lubskij, V. & Lubskaya, M. (2004). Istoriya religij [Нistory of religion]. Kiev: Centr uchebnoj literatury [in Ukrainian]
16. Malinovskij, B. (1998). Magiya, nauka i religiya [Magic, science and religion]. Moscow: Refl-buk [in Russian]
17. Propp, V. (1998). Morfologiya volshebnoj skazki [Morphology of the Folktale]. Moscow: Labirint [in Russian]
18. Propp, V. (2020) «storicheskie korni volshebnoj skazki [The historical roots of the fairy tale]. Moscow: izdatel'skaya gruppa “Azbuka-Attikus” [in Russian]
19. Plahova, O. (2011). Otrazhenie estestvennoj sredy obitaniya cheloveka v skazochnoj kartine mira [Reflection of the natural habitat of man in the fabulous picture of the world]. Izvestiya Tul'skogo gosudarstvennogo universiteta [in Russian]
20. Rodari, D. (1990). Grammatika fantazii. Vvedenie v iskusstvo pridumyvaniya istorij [Fantasy grammar. An introduction to the art of making stories]. Moscow: Progress [in Russian]
21. Romanov, K. (2017). Magicheskie dejstviya v strukture tradicionnoj psihologicheskoj kul'tury mordovskogo naroda [Magical actions in the structure of the traditional psychological culture of the Mordovian people]. Finno-ugorskij mir, 1, 116-123 [in Russian]
22. Svechnikov, V. (1998). Teoriya i praktika scenicheskoj magii [Theory and Practice of Stage Magic]. Saratov: Saratovskij gosudarstvennyj tekhnicheskij universitet [in Russian]
23. Smirenskij, V. (2011). Formula tajny. Modeli syuzhetnyh struktur i narrativnogo intellekta [The formula of the mystery. Models of plot structures and narrative intelligence]. Diskurs, rech', rechevaya deyatel'nost'. Moscow: Inion Ran, 181-211 [in Russian]
24. Tajlor, E. (1939). Pervobytnaya kul'tura [Primitive culture]. Moscow: Gossocekonizdat [in Russian]
25. Frezer, Dzh. (2019). Zolotaya vetv'. Novye plody [The Golden Bough. New fetus]. Moscow: Akademicheskij proekt [in Russian]
26. Frezer, Dzh. (1986). Zolotaya vetv': issledovanie magii i religii [The Golden Bough: a study of magic and Religion]. Moscow: Politizdat [in Russian]
27. Frejd, Z. (2009). Totem i tabu [Totem and taboo]. Kharkiv: Folio [in Ukrainian]
28. Fromm, E. (1990). Psihoanaliz i religiya [Psychoanalysis and Religion]. Moscow: Politizdat [in Russian]
Опубліковано
2021-11-21
Розділ
КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ РОЗВІДКИ