ЖИВОПИСНИЙ ДАР МИКОЛИ САПУНОВА І ТЕАТР

Анотація

Студія на Поварській (Театр-студія на Поварській), що виникла при Московському Художньому театрі, була створена в травні 1905 р. зусиллями одного з його керівників, К.С. Станіславського, і актором В.Е. Мейєрхольдом. М.М. Сапунов, як не можна більше, був доречний у новій студії, яка подобалася йому своїми постановочними ідеями і планами, наміченим репертуаром, в якому головна роль відводилася драматургам – неоромантикам і символістам, пошуками нових форм для його сценічного здійснення, прагненням до створення нових принципів театрального мистецтва. Після закриття студії у жовтні того ж року, В.Е. Мейєрхольд отримав запрошення від                                    В.Ф. Коміссаржевської працювати в її театрі, який став центром тяжіння нових сил російської культури. Ця пропозиція була прийнята режисером. В.Ф. Коміссаржевську та                                        В.Е. Мейєрхольда об'єднувало величезне бажання припинити зі сценічним побутовізмом і натуралізмом, знайти нові театральні форми. Такому майстру, як В.Е. Мейєрхольд, що володів дивовижним даром зорово-пластичного бачення вистави, потрібна була на сцені виразність справжнього живопису. У театр В.Ф. Коміссаржевської він залучив молодих художників,                      М.М. Сапунова, С. Ю. Судейкіна, Б.І. Анісфельда, що не належав до цього кола, але був близький йому,                          В.І. Денисова. Талановиті живописці, ці молоді майстри були недосвідчені в питаннях сценічної техніки, вирішення просторових завдань. Але це і не було потрібно                                 В.Е. Мейєрхольду. Він звільнив декораторів від кропіткої і ретельної роботи з макетом і орієнтував їх на вирішення вистави в чисто живописному плані. У мейєрхольдовскій період, який тривав з 1906 по 1907-і рр., у театрі В.Ф. Коміссаржевської провідними художниками були нерозлучні друзі М.М. Сапунов і С.Ю. Судейкін – учні К.О. Коровіна. В їх сценічному живописі виникали образи символістської поетики з її недомовленістю, туманними мріями і примарною мрійливістю. Вона ставала невагомою, повітряно легкою або декоративно гострою, збудливою, побудованою на несподіваних поєднаннях вишуканих колористичних співзвуч кольору. У даній публікації автор, ґрунтуючись на вивченні архівних і бібліографічних джерел, аналізує живопис М.М. Сапунова, який вражає своєю дивовижною красою і гармонією, непозбувною декоративною фантазією. Майстер був здатний, пішовши від натури, перетворювати все видиме, – природу, предмети, – на світ краси, хвилюючої, привабливої, одухотвореної і часом таємничої. Простежується творчий шлях М.М. Сапунова, в таланті якого з його невичерпною декоративністю                               В.Е. Мейєрхольд розпізнав ще одну особливість обдарування майстра – гостру іронічність гротескного бачення.