СЦЕНІЧНИЙ МЕТОД ВСЕВОЛОДА МЕЙЄРХОЛЬДА ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ У ЦИРКОВОМУ МИСТЕЦТВІ

Ключові слова: театр, цирк, артист, режисер, біомеханіка, Мейєрхольд

Анотація

Доля, творчість, художня спадщина Всеволода Мейєрхольда володіють нескінченно привабливою силою. Невтомний винахідник, майстер режисури, який відкрив нові театральні горизонти, він пройшов нелегкий шлях, прокладаючи свою стежину на ниві театрального мистецтва, постійно відчуваючи невдоволеність, потяг до нових, більш дієвих засобів у мистецтві. Створюючи свій театр, свого актора, свою методологію, він заплатив життям за право театру бути театром. Творчість Всеволода Мейєрхольда – це виснажлива боротьба за право вийти на новий етап власної свободи. Театр, лідером якого раніше був драматург і актор, знайшов нового лідера – режисера. Автором театру став режисер.

            Всеволод Мейєрхольд з невтомною енергією в організованому ним  театральному просторі почав створювати повний, вичерпний запас засобів побудови художньої форми вистави. Він знайшов ці засоби у тілі артиста та мізансценах, будував композиції своїх вистав за законами музики. Руйнуючи естетику натуралістичного психологічного театру, Всеволод Мейєрхольд ввів біомеханіку як відчуження від психологічної правди на сцені і як форму тієї технології, яка вивільнила актора для іншого непсихологічного існування. З ім'ям Мейєрхольда пов’язане будівництво Нового Театру, нової, гнучкої і багатозмістовної театральної системи, яка прийшла на зміну старій, ренесансовій системі. 

Побудова Нового театру неможлива без ідеї Нової системи гри у ньому. А для Нової системи гри обов’язково потрібен Новий актор, який у ній буде почувати себе, як риба у воді. А такого Нового актора треба виховати, розробивши Нову акторську систему виховання. Ці речі взаємопов’язані і одна без одної існувати не можуть. Тому Всеволод Мейєрхольд і розробив авангардну акторську техніку – знамениту біомеханіку, що вчить артиста організовувати та контролювати свій психофізичний апарат у просторі та часі сценічної дії

Посилання

1. Алперс Б. Театральные очерки: Т. 1. Москва: Искусство, 1977. 568 с.
2. Алперс Б. Театральные очерки: Т. 2. Москва: Искусство, 1977. 519 с.
3. Барба Е. Паперове каное. Львів: Літопис, 2001. 288 с.
4. Декру Э. Слово о миме. Москва: Правда севера, 1992. 128 с.
5. Захава Б. Современники. Москва: Искусство, 1969. 391 с.
6. Ильинский И. Сам о себе. Москва: ВТО, 1961. 371 с.
7. Мейерхольд В. Статьи, письма, речи, беседы. Ч. 1. Москва: Искусство, 1968. 350 с.
8. Мейерхольд В. Статьи, письма, речи, беседы. Ч. 2. Москва: Искусство, 1968. 643 с.
9. Мейерхольд В. Беседа с режиссёрами периферийных театров. ЦГАЛИ. ф. 998. оп. 1. 693 с.
10. Морозова Г. Биомеханика: наука и театральный миф. Москва: ВЦХТ, 2005. 160 с.
11. Неллі В. Про режисуру. Київ: Мистецтво, 1977. 207 с.
12. Принципы биомеханики. РГАЛИ. ф. 998. оп. 1. Сс. 47-54.
13. Рудницкий К. Режиссёр Мейерхольд. Москва: Наука, 1969. 468 с.
14. Фельдман О. Мейерхольд и другие: Документы и материалы. Вып. 2. Москва: О. Г. И., 2000. 768 с.
Опубліковано
2021-05-27
Розділ
КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ РОЗВІДКИ