Борис Георгійович Шарварко: принципи роботи та організаційна діяльність

  • Olha Bilash Київський національний університет культури і мистецтв
  • Zoia Makarova Київський національний університет культури і мистецтв
Ключові слова: Борис Шарварко, режисура масових свят, театралізовані масові заходи, репертуар

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати ключові аспекти принципів роботи та організаційної діяльності                      Б. Г. Шарварка. Методологія роботи включає використання наступних методів дослідження: порівняльно-історичного, структурно-функціонального, семіотичного, системного аналізу тощо. Завдання публікації полягають у вивченні режисерських принципів роботи Б. Г. Шарварка, організаційних засад його діяльності як режисера масових театралізованих видовищ і свят. Серед принципів роботи Б. Шарварка можна виділити наступні: поєднання професій режисера театру, естради, масового дійства та кіно в одній особі режисера масового дійства; синтез сучасного матеріалу з традиційним репертуаром; вміле використання факту і документа у соцреалістичному дусі; використання традиційної обрядовості; прискіпливий аналіз сценарію та шляхів його реалізації у постановці; вміле поєднання ліризму, гумору і пафосу; обов’язковість розкриття теми всіма доступними художніми засобами; розуміння конфлікту всередині твору; втілення власного світовідчуття режисера; необхідність пізнання жанрової суті сценарію. Вкрай важливим є організаційний аспект, що посприяв успіху постановок Б. Г. Шарварка. Художнє оформлення, вдале застосування аудіовізуальних інструментів, логістика, реклама та робота з глядачем, налагодження діалогу та співпраці  між учасниками вистави – все це є складовими успіху справді визначних театралізованих дійств за авторства українського митця.

Посилання

1. Анатомия революции. 1917 год в России: массы, партии, власть: Санк-Петербург: Глаголъ, 1994. 444 с.
2. Безклубенко С. Розвиток культури в Українській РСР: Київ: Політвидав України, 1981. 119 с.
3. Бодрийяр Ж. Система вещей. Москва: РУДОМИНО, 2001. 109 с.
4. Гошко Ю., Дмитренко Р., Здоровега Н. Соціалістична обрядовість на Україні: Історичний досвід та сучасні проблеми. Київ: Наукова думка, 1983. 223 с.
5. Его армии артистов превосходили по численности воинские подразделения (интервью А. Добрянской с Б. Шарварко). Сегодня. №121 (1169), 04.06.2002. URL: https://ukr.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256bcd003c390e.html
6. Ермолин Е. Материализация призрака. Тоталитарный театр советских массовых акций 1920-1930 –х гг. Ярославль: Изд-во ЯГПУ, 1996. 141 с.
7. Життя і творчість Леся Курбаса / за ред. Богдан Козак. Львів ; Київ ; Харків : Літопис, 2012. 656 с.
8. Загданский Е. От мысли к образу. 2-е изд. доп, Київ: Мистецтво, 1990. 159 с.
9. Захава Б. Мастерство актера и режиссера. Москва: ГИТИС, 2008. 432 с.
10. Короленко Є. Особливості організації театралізованих свят радянського періоду. Культура і мистецтво у сучасному світі. 2015. Вип. 16. С. 135-141.
11. Обертинська А., Голубцова Л. Основи режисури театралізованих масових вистав: навч. посібник. Київ: ДАКККіМ, 2004. 87 с.
12. Сазонова А. Документ в структуре театрализованного представления и праздника. Филология и культура. 2014. №4 (38). С. 273-279.
13. Скорик Н. Система Станиславского как базовый ориентир для сегодняшнего театра. Вестник Московского государственного университета культуры и искусств. 2015. №4 (66). С. 112-117.
14. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України, м. Київ (ЦДАМЛМ України), Українське гастрольно-концертне об’єднання Укрконцерт, ф. 504, оп. 1, спр. 2, с. 2.
15. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України, м. Київ (ЦДАМЛМ України), Українське гастрольно-концертне об’єднання Укрконцерт, ф. 504, оп. 1, спр. 1, 2 арк.
16. Цунский И. Театральная герменевтика и анализ театрального текста. Общественные науки и современность. 2000. №3. С. 161-171.
17. Шарварко Б. Концертні жнива. Музика. 1973. № 6. С. 22.
18. Шарварко Б. Режисура театралізованого масового дійства: Навчально-методичний посібник. Київ: ДАКККіМ, 2004. 124 с.
Опубліковано
2020-11-18
Розділ
МИСТЕЦЬКА ТВОРЧІСТЬ У ПОЛІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ