«Музичний націоналізм» в українському музикознавчому дискурсі

Анотація

Стаття присвячена дослідженню специфіки категорій «національного» в професійній композиторській творчості. Мета роботи — розкрити сутність феномену «музичний націоналізм», висвітлити його розуміння в українському музикознавчому дискурсі. Для розкриття представленої проблематики були використані наступні методи: джерелознавчий (опрацювання наукових робіт із дотичних питань); аналітичний та структурно-логічний (окреслення основних та суміжних понять, тлумачення представленої термінології); метод конкретизації (роз’яснення категорій «національного» в музиці); метод теоретичного узагальнення (підбиття підсумків). Війна в Україні спричинила значний зріст національної самосвідомості, що скеровує мистецтво і науку в руслі розуміння своєї неподібності, спровокувала прагнення до пошуку етнічного коріння, зв’язку з традиціями, власне української музикознавчої думки. Загострення інтересу до національного чинника призвело до потреби систематизації ідей митців, чия творчість формувалась на національних засадах. Пропоноване дослідження формує шкалу понять, яка відображає динаміку міри свідомої імплементації національної ідеї у професійній музичній культурі. Особливе місце у класифікації відводиться «музичному націоналізму», що концентрує в собі зміст ідейної спрямованості автора, формує концепт творчості, означає чітку ідею, її демонстрацію через мистецький продукт. У результаті вивчення існуючих українських музикознавчих праць із дотичних питань виявлено кілька підходів до розуміння національної парадигми: у площині музичної філософії, стилю, герменевтики, художньої інтерпретації фольклорної спадщини, концептуальності. У статті подано модель, що формує розуміння проблеми національного чинника у динаміці наростання, залежно від міри і глибини його свідомої імплементації.