ХРОМАТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІКОНІЧНИХ КОДІВ У КАРТИНАХ ТЕТЯНИ АПРАКСІНОЇ
Анотація
Автори здійснили актуальну для «іконічного повороту» спробу представити й обґрунтувати лінгвістичні можливості інтерпретації іконічного мислення на прикладі живописних робіт Тетяни Апраксиной. Співвідношення між свідомими і несвідомими предикатами образотворчого творчості привело до аналізу поняття «образ». Показано, що свідомість із необхідністю є вибірковою і частковою, тоді як образи підсвідомості включають безліч неусвідомлюваної інформації зовнішнього середовища і шляхом сублімації можуть бути матеріалізовані в колірному середовищі мальовничих картин. Хроматичний аналіз колірної семантики по гендеру (психологічного підлозі) продемонстрував суттєві відмінності для фемининного й маскулинного інтелекту з ще більш явною диференціацією для нормальних і екстремальних умов існування художниці. У творчості нормативний аспект її жіночності за рахунок «трансцендентного переходу» в екстремальний стан виявився менш істотним, ніж сублімує функція підсвідомості.
Це узгоджувалося з загальновизнаною характеристикою творчості геніальних художників, яким доводиться постійно виношувати свої образи ідеального плану в жіночому плані свідомості, тільки після чого і народжуються справжні ідеї; тому, саме маскулінних жінкам поряд із фемінінними чоловіками вдавалося досягати позамежних висот справжньої творчості.
Хроматичний аналіз картин художниці показав гармонійне поєднання предикатів обох статей в образі, іконіка якого змінювалася залежно від граничних умов так, що проявлявся весь досвід інтелектуального втілення в переживання духу свого часу як предиката й ідеалу в сублімованому поєднанні матерії і духу. Висловлено припущення, що таке підпорядкування пріоритетів стане сприяти плідному розвитку живопису.
Ключові слова: Тетяна Апраксіна, живопис, колір, образ, іконіка, хроматизм, свідомість і безсвідомість.
Посилання
2. Апраксина Т. И. Интервью Дж. Мантету, Калифорния, 2019, январь-июль.
3. Апраксина Т. И. Калифорния как миф. Материалы XLV Международной научной конференции по исторической психологии. Анекдот и другие жанры фольклора как историко-психологический источник. Санкт-Петербург: Полторак, 2019.
4. Апраксина Т. И. Доминанта мифа. Историко-психологические аспекты взаимовосприятия России и Запада. Санкт-Петербург: Полторак, 2018. Сс. 8-12.
5. Апраксина Т. И. Между быть и иметь. Историко-психологические аспекты 1917 г. Санкт-Петербург: Полторак, 2017. Сс. 9-12.
6. Апраксина Т. И. Бигсурский триптих с участием Керуака. Апраксин блюз 2004, 12. Сс. 76-97.
7. Апраксина Т. И. Уроки для 'Орли. Мысль: ежегодник СПб. филос. общества 2000, 4. Сс. 207-225.
8. Апраксина Т. И. Ход на квинту. Апраксин блюз 1998, 8. Сс. 4-5.
9. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. Москва: Языки русской культуры. 1998. 896 с.
10. Бейтсон Г. Экология разума. Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии. Москва: Смысл, 2000. 476 c.
11. Коллингвуд Р. Дж. Принципы искусства (Теория воображения). Москва: Языки русской культуры, 1999. 328 с.
12. Курбановский А. А. Между маньеризмом и авангардом. Апраксин блюз, 2002, 10/18. Сс: 41-47.
13. Медушевский В. В. Интонационная форма музыки. Москва: Композитор, 1993. 262 с.
14. Романенкова Ю. В. Мировоззренческие универсалии периодов Stilwandlung в мировом художественном процессе. Киев: ГАРККиИ, 2009. 332 с.
15. Тэрнер В. Символ и ритуал. Москва: Наука. 1983. 280 с.
16. Флоренский П. Иконостас. Богословские труды. 1972, № 9. Сс. 83-148.
17. Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. Санкт-Петербург: Петрополис, 1998. 432 с.
18. Berlin B., Kay P. Basic color terms: their universality and evolution. Berkeley: UCa-Press, 1969. 198 р.
19. Boehm G. Wie Bilder Sinn Erzeugen. Die Macht des Zeigens. Berlin: Berlin University Press, 2009. 420 s.
20. Jung C. G. The Red Book. Liber Novus. (Ed. Shamdasani S.) New York-London: W. W. Norton & Co., 2010. 404 p.
ISSN 
ISSN 
