Звукорежисура у цирковому мистецтві: специфічні риси

  • Михайло Юрійович УЖИНСЬКИЙ Рівненський державний гуманітарний університет
Ключові слова: звукорежисура цирку, акустика, звукотехніка, звукове середовище, цифрові технології.

Анотація

Метою статті є висвітлення специфічних рис роботи звукорежисера циркового мистецтва, характеристика звукорежисерських практик у цирковій роботі, аналіз акустичних властивостей циркового приміщення, вивчення і визначення існуючих проблем і методи їх вирішення на основі сучасних звукотехнічних інновацій і власного звукорежисерського й педагогічного досвіду. Методологія дослідження ґрунтується на філософсько-естетичних засадах музично-звукових концепцій циркового дійства й осмислення музично-комунікативного процесу, що дозволяє підбити підсумки й обґрунтувати висновки окресленої проблематики. Висвітлюючи звукорежисуру в цирковому мистецтві як один зі специфічних і найпізніших напрямків у загальній звукорежисурі, можна окреслити певні вимоги до людей, які займаються цією професією. Вони повинні: професійно оперувати наявною звукотехнікою; доцільно володіти усіма технічними засобами художньої виразності, які застосовуються для звукового оформлення циркових номерів; добре знати акустичні властивості глядацької зали цирку; уміти запобігти та за потреби вчасно усунути виниклі шуми та спотворення у вигляді різного ступеня відлуння, ранніх багаторазових віддзеркалень та ін. 

Робота звукорежисера цирку потребує належного, прискіпливого й критичного ставлення до неї на усіх етапах підготовки нового творчого номера. Йому необхідно спиратись на сучасні цифрові технології та інноваційні звукотехнічні засоби, а вони, у свою чергу, передбачають базис практичної роботи й технічні знання. Звукорежисер, який працює для арени, не може бути тільки технічним працівником, він мусить володіти музично-естетичним смаком, розуміти психологію поведінки тварин і птахів на манежі, уміти знаходити спільну мову з артистами й поважати їхню працю.

Посилання

Власов Є. Музика у виставі: теорія і практика музично-шумового оформлення вистави: навч. посіб. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. 100 с.

Кравченко О. Планування студійних приміщень і звукоізоляція. ПРО: звук, світло, музичні інструменти: зб. ст. Київ: Всеукраїнська Асоціація дистриб’юторів і продавців професійного звукового та світлового обладнання, музичних інструментів. 2008. № 1. Сс. 64-71.

Мащенко І. Термінологічний словник основних понять і виразів: телебачення, радіомовлення, кіно, відео, аудіо: енциклопедія електронних мас-медіа: у 2 т. Т. 2. Запоріжжя: Дике поле, 2006. 511 с.

Рязанцев Л. Звукорежисура: навч. посіб. Київ: ДАКККіМ, 2009. 144 с.

Ужинський М. До визначення професії звукорежисер в сучасному мистецтві. Українська культура: минуле, сучасне шляхи розвитку. 2013. Вип. 19. Т. 2. Сс. 283-287.

Черненко І. Мистецтво цирку. Київ: Державне видавництво образотворчої літератури і музичного мистецтва УРСР, 1962. 46 с.

Borwick J. Loudspeaker and Headphone Handbook. Third Edition. Oxford: Focal Press, 2001. 585 p.

Gerzon M. A Question of Balance. Records Quarterly magazine. 1987. Vol 2. Pp. 48-53.

Russel J. The Sound. London: Bookvica Publishing, 2012. 106 p.

Опубліковано
2023-04-02
Розділ
КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ РОЗВІДКИ