Фортифікаційні сакральні споруди на землях Хмельниччини: зміни чи руїни?

Анотація

Стаття присвячена дослідженню долі оборонного сакрального зодчества, храмів-фортець, каплиць, укріплених монастирів чернечих орденів, розташованих на землях Хмельниччини. Зазначається, що храми-фортеці стали символами збереження і захисту державності, носіями духовної та культурної цінності, характерними ознаками світоглядних ментальних і матеріальних основ українського народу. У період росту національної самоідентичності українців, на тлі відкритої російської агресії, набуває актуальності звернення до розгляду вітчизняного доробку, який слугує захисту мешканців українських земель, що і стало предметом дослідження у статті. Прийшло усвідомлення культурної та мистецької цінності оборонного храмового зодчества, що, безперечно, спричинило неабиякий інтерес до проблеми збереження національної полікультурної спадщини для майбутніх поколінь, бажання змін у ставленні до перлин архітектури різних конфесій в Україні.

              Автори розглядають конкретні храми-фортеці, розташовані у межах теренів Хмельниччини, констатують характерні особливості споруд, аналізують архітектоніку та ознаки приналежності даним землям. У статті подані відомості про стан збереження деяких пам’яток і констатована недостатня увага державних структур, що відповідають за стан екзистенції архітектурної спадщини України. Акцентовано увагу, що у більшості випадків є претензії до збереження історичного вигляду споруд, до впровадження у процес ревіталізації адаптованих будівельних матеріалів. Ці проблеми вимагають негайних змін. Суспільство також потребує змін, насамперед, у свідомості громадян, зокрема чиновників, від яких залежить шанобливе ставлення до автентичного архітектурного доробку на теренах Хмельниччині. В іншому випадку отримаємо не зміни, а руїни. Наступними кроками у дослідженнях буде розширення ареалу аналізованих храмів-фортець і впровадження даних відомостей у науковий обіг.