Розвиток загальних компетентностей у майбутніх фахівців сфери культури і мистецтва

  • Олена Геннадіївна ТКАЧУК Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв
Ключові слова: безпека, галузь культури і мистецтва, загальні компетентності, здобувачі освіти, здоровий спосіб життя, здоров’я, майбутні фахівці

Анотація

У статті проведено теоретичний аналіз розвитку загальних компетентностей майбутніх фахівців галузі культури і мистецтва фахової передвищої та вищої освіти. Проведено аналіз стандартів фахової передвищої та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, галузі 02 («Культура і мистецтво»), що дав змогу виокремити такі загальні компетентності як: здатність здійснення безпечної діяльності, використання різних видів та форм рухової активності для активного відпочинку, ведення здорового способу життя.

Охарактеризовано розвиток та формування загальних компетентностей у процесі опанування дисциплін «Анатомія і фізіологія людини» та «Безпека життєдіяльності» майбутніми фахівцями галузі культури і мистецтва. Проаналізовано та більш детально розкрито значення таких вагомих понять, як: «загальні компетентності», «безпека», «здоров’я», «здоровий спосіб життя». Представлено тематику лекційного та практичного матеріалу для здобуття зазначених загальних компетентностей майбутніми фахівцями галузі культури і мистецтва. Для набуття практичного досвіду та його реалізації у подальшій професійній діяльності ключова увага зосереджується на проведенні діагностики рівня власного здоров’я (методика В. Войтенка; оцінка способу життя за В. Лозинським) та фізичної працездатності організму особистості непрямими методами (Індекс Руф’є; Індекс Кетле, методика Г. Апанасенка) та проведенням функціональних проб із затримкою дихання стану власного організму (проба Штанге, проба Генчі), визначення коефіцієнту витривалості серцево-судинної системи (за формулою Кваса) та визначення функціонального резерву серцево-судинної системи (Індекс Робінсона).

Посилання

1. Брич В., Вихрущ А. Якість університетської освіти: актуальні питання теорії та практики. Тернопіль: ТНЕУ, 2016. 520 с.
2. Запорожець О. Безпека життєдіяльності. Підручник. Київ: «Центр учбової літератури», 2013. 448 с.
3. Конституція України: чинне законодавство зі змін. та допов. станом на 5 лют. 2016 р.: офіц. текст. Київ: Паливода А. В., 2016. 62 с.
4. Лаврова Л., Мікулак Н., Савченко В. Здоров’язбереження як глобальна проблема людства і обов’язкова умова успішного розвитку, навчання та виховання сучасного молодого покоління. Джерело. 2015. № 25-28 (753-756). С. 3.
5. Методичні рекомендації щодо розроблення стандартів вищої освіти. Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.06.2017 р. № 600 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 30.04.2020 р. № 584).
6. Співак М. Державна політика здоров’язбереження: світовий досвід і Україна. Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Видавництво «Логос», 2016. 536 с.
7. Ткачук О. Формування здоров'язбережувальної компетентності майбутніх лікарів в освітньому процесі з фізичного виховання: дис ... на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04. Київ, 2019. 274 с.
8. Указ президента України № 42/ 2016 «Про Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року “Рухова активність – здоровий спосіб життя – здорова нація”». 2016. URL: http://www.president.gov.ua /documents/422016-19772.
9. Kelly, G. Understanding general and technical competencies. 2015. URL: https://resources.hrsg.ca/blog/understanding-general-and-technical-competencies.
Опубліковано
2022-06-30
Розділ
КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ РОЗВІДКИ